English | Українська

«Існує думка, що ЄС не може впоратися з пов’язаними з міграцією викликами самостійно»

У березні 2017 року міжнародна конференція, організована в рамках фінансованого Євросоюзом проекту МОМ*, зібрала фахівців із 10 країн з метою обміну досвідом і найкращими практиками у сфері інтегрованого управління спільними кордонами. Один із модераторів конференції, пан Владімірс Загузовс, керівник адміністративного департаменту Державної прикордонної служби Латвії та експерт МОМ, поділився з Представництвом МОМ в Україні своїм поглядом на останні зміни в управлінні кордонами та міграцією в Європі**.

 

Якими є наслідки нинішньої міграційної кризи в Європі для таких держав як Україна, Білорусь чи Латвія, які наразі не належать до основних країн транзиту на шляху до ЄС?

По-перше, давайте подивимось на міграційні шляхи до Європи. Перший пролягає з Африки через Середземне море переважно до Італії. Другий – із Сирії, Пакистану, Афганістану, Індії та Бангладеш через Туреччину до Греції та Болгарії. Третій, не такий масштабний, із Бангладеш та В’єтнаму через Росію до ЄС. Деякі неврегульовані мігранти намагалися перетинати українсько-російський кордон, але зважаючи на нинішню ситуацію на східних рубежах України, цей тиск не є значним.

Країнам може бракувати ресурсів для того, щоб самостійно захищати свої кордони, і потрібна підтримка ззовні. Європейський Союз багато інвестує в зміцнення потенціалу білоруських та українських прикордонних відомств. Мільйони євро виділяються не лише на технічні засоби, але й на розбудову інституційного потенціалу та підготовку кадрів. І прикордонники України та Білорусі демонструють чітке й стабільне прагнення до розвитку їхніх відомств.

Проблема неврегульованої міграції полягає на лише в тому, що мігранти намагаються потрапити до ЄС, а й у тому, що організатори незаконного перевезення людей заробляють на трагедіях тих, хто тікає від конфліктів. Чи бачите ви ознаки того, що переслідування організаторів незаконного перевезення людей буде посилено?

Різні країни по-різному підходять до цієї проблеми. Наприклад, у Латвії незаконний перетин кордону є кримінальним правопорушенням, а в Україні – адміністративним. У Латвії покарання для організаторів незаконного перевезення людей – ув’язнення до восьми років, якщо було перевезено більше двох мігрантів або якщо мала місце загибель мігранта. Санкція ж для самих неврегульованих мігрантів за незаконний перетин кордону – до чотирьох років ув’язнення. Також, важливо проводити роботу з місцевим населенням, щоб запобігати ситуаціям, коли люди вдаються до організації незаконного перевезення мігрантів як способу поправити свій економічний стан.

Минулого року було ухвалено Нью-Йоркську декларацію щодо біженців та мігрантів. Звичайно, знадобиться багато зусиль для її імплементації. Яким ви бачите цей крихкий баланс між боротьбою з неврегульованою міграцією та водночас захистом прав мігрантів?

У Латвії офіцери дуже добре треновані в ідентифікації шукачів притулку. Якщо розслідування підтверджує, що людина походить із країни, де її здоров’ю чи життю є загроза, їй надають статус біженця. Але є багато випадків, коли затримані неврегульовані мігранти не подають заяву на отримання статусу біженця в Латвії, тому що вони хочуть їхати далі, наприклад, до скандинавських країн. Бувають випадки, коли неврегульованих мігрантів повертають до їхніх країн, але за деякий час вони знову намагаються досягти своєї мети, знов-таки незаконно перетинаючи кордон. Це свідчить про існування великого ринку, де неврегульованим мігрантам пропонують широкий спектр «послуг». І для боротьби з цим потрібна інтенсивна міжнародна співпраця.

Пройшло півроку з оголошення про посилення Frontex, що тепер є Європейським агентство прикордонної служби та берегової охорони. Що реформа цієї агенції ЄС означатиме для країн-членів та сусідів Євросоюзу?

По-перше, це суттєва зміна не лише в історії Frontex, а й в історії всього ЄС: тепер не лише країни-члени ЄС відповідають за захист кордонів, це спільна відповідальність країн-членів та Frontex. Frontex тепер є не лише координуючою, але й імплементуючою структурою. Вона має всі повноваження для захисту кордонів та можливості для співпраці з країнами з-поза меж ЄС.

Наскільки мені відомо, українські прикордонники беруть участь у багатьох заходах, які впроваджує чи координує Frontex, і Frontex прагне підтримувати подальший розвиток української прикордонної служби. Зараз існує думка, що ЄС не може впоратися з пов’язаними з міграцією викликами самостійно. Він повинен тісніше співпрацювати з країнами-сусідами, а також із цілою низкою країн транзиту та походження мігрантів.

* Друга фаза регіонального проекту ЄС «Підвищення потенціалу в сфері охорони кордону та двостороннього співробітництва між Україною та Білоруссю)» впроваджувалася з квітня 2014-го до березня 2017 року. Загальний бюджет проекту, порівну розділений між двома країнами, становив 5,35 мільйонів євро. Проект також спів фінансувався Міністерством закордонних справ Румунії, МОМ та прикордонними відомствами України та Білорусі. Проект підвищив ефективність захисту кордону між Україною та Білоруссю завдяки закупівлі обладнання для охорони кордону, візитам до ЄС для обміну досвідом , семінарам щодо інтегрованого управління кордонами, а також заснуванню пілотного контактного пункту «Пінськ – Житомир».

**Думки, висловлені в цьому інтервю, належать їх автору і не обовязково відображають позицію МОМ.

 

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ
Політика прозорості