English | Українська

СКЛЯНКА ВПЕВНЕНОСТІ, ДВІ ЛОЖКИ ЗАПАЛУ І ЩІПКА АВАНТЮРИЗМУ: РЕЦЕПТ УСПІХУ ВІД АКТИВІСТІВ ДО ДНЯ ООН

Правозахисник, який розпочав активну кампанію з протидії торгівлі людьми у 15-річному віці, освітянка-реформаторка, що використовує інноваційні підходи для навчання англійської, та інфлюенсерка, яка допомагає молоді виявляти активну позицію. Святкуючи День ООН, ми ділимося історіями про активістів, які отримати допомогу МОМ, Агентства ООН з питань міграції, надихнулися цінностями ООН і стали змінотворцями у своїх громадах.

Подорож тривалістю у півжиття

«Я закохався у громадську діяльність, коли мені було 15. Як кожного звичайного підлітка мене цікавили зустрічі з людьми й манили нові горизонти. Сталося так, що одного дня мене запросили на тренінг, який організувала Міжнародна організація з міграції для покращення обізнаності щодо торгівлі людьми. Це стало поворотним моментом у моєму житті. Часом вважають, що такий «тренінговий туризм» не приносить жодних результатів. Я не погоджуюся — передусім, такі події заряджають мотивацією, яка робить людину здатною досягати успіху», — каже Максим Студілко. На таких тренінгах Максим познайомився з волонтерами з усієї України, які дискутували про досягнення позитивних змін. Це переконало його, що і він може стати агентом змін.

Зараз Максимові 31, і уже половину життя він працює в галузі протидії торгівлі людьми у рідній Вінниці. У 2006 році Максим співзаснував правозахисну організацію «Джерело надії». За підтримки МОМ, інших агентств ООН та міжнародних донорів, організація втілила у життя понад 60 проєктів, допомагаючи постраждалим від торгівлі людьми, а також переселенцям і постраждалим від конфлікту особам з Криму та сходу України відбудовувати життя і знайти нову надію.

Ще підлітком Максим також захопився діяльністю «Пласту» — найбільшої скаутської організації в Україні — і допоміг заснувати її осередок у Вінниці. Відтоді він спробував свої сили у державному секторі, працюючи фахівцем з молодіжної політики у міській раді. Результатом цієї роботи стало відкриття інноваційного молодіжного центру «Квадрат». Цей хаб повністю реставрували з підземного приміщення, яке ніким не використовувалося. Нині до послуг відвідувачів тут лекційні зали, лабораторія, студія запису і простір, що здатен вмістити до 300 осіб.

Завдяки своїй діяльності Максим Студілко відвідав усі регіони України і 28 країн. Відкриваючи інші культури, він усвідомив, що стійкість та здатність мобілізуватися є визначальними рисами українців: «Хоча моїм головним фокусом була діяльність, пов’язана з протидією торгівлі людьми, я також працював з переселенцями, сиротами, жінками, які постраждали від домашнього насильства. Їхня стійкість і здатність розпочинати нове життя, пускати нове коріння, відкривати бізнес після пережитих травм вражають мене щодня».

Надихаючись внутрішнім потенціалом українців, Максим поділився своїм рецептом успіху з молодими людьми, які також мріють змінити країну на краще: «Для початку приєднайтеся до громадської організації в тій галузі, якою захоплюєтеся. Подорожуйте, вивчайте іноземні мови і вірте у себе. Нові можливості відкриваються лише для тих, хто здатен наважитися зробити крок».

«Я мрію про Україну, де людям не потрібно ставати мігрантами, аби розкрити свій потенціал»

«Робіть ставки на молодь», — радить Богдана Беcпалько, відповідаючи на запитання, що вона порекомендувала б агентствам ООН, які прагнуть реформуватися, аби йти у ногу з часом.

Богдана очолює молодіжну раду у Дзвиняцькій об’єднаній територіальній громаді в Івано-Франківській області. До ОТГ входять п’ять сіл із населенням у понад 8 тисяч осіб. Донедавна у громаді не було приміщення, де місцева ініціативна молодіжна група могла б зустрічатися, тож стратегічні обговорення влаштовували просто неба.

Завдяки ініціативності Богдани Дзвиняцька громада стала учасницею проєкту МОМ, який за фінансування Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) сприяв розбудові регіонів, звідки багато людей виїжджають на заробітки.  У рамках проєкту у приміщенні сільської бібліотеки було створено молодіжний центр «Комора». За принципом «1+1» ремонт, а також придбання обладнання, було профінансовано на кошти USAID та місцевого бюджету. У «Коморі» мешканці громади будь-якого віку можуть знайти щось до вподоби — від спортзалу і комп’ютерних класів для осіб похилого віку до майстер-класів і курсів роботехніки для наймолодших. 

«Завдяки цьому молодіжному центру ми змогли залучити молодь до громадського життя. Ми регулярно організовуємо дні молоді у сільській раді. Це можливість для молодих людей неформально спілкуватися з владою та висувати свої ініціативи. Вони відчувають себе потрібними, знають, що їхня думка важить і є шляхи для втілення змін. Якщо існують можливості для розвитку вдома, кожен подумає двічі перш ніж залишати домівку і їхати за кордон. Я мрію про Україну, де людям не потрібно мігрувати, аби розкрити свій потенціал», — розмірковує Богдана.

Невдовзі після відкриття молодіжного центру пандемія COVID-19 змусила зупинитися увесь світ. Однак Дзвиняцька громада знайшла спосіб залишатися активною попри обмеження. Аби забезпечити соціальну дистанцію, активісти влаштовували перегляди фільмів просто неба, зокрема, дивилися освітні ролики про сортування сміття. Зелені ініціативи уже прижилися в громаді і активісти регулярно влаштовують прибирання довкола місцевого озера.

Бути «білою вороною» — частина успіху

«Discovery» (Відкриття) – освітній центр, заснований колишньою трудовою мігранткою Анною Бондар, яка кілька років пропрацювала в Китаї, викладаючи англійську, і зрештою повернулася до України. Із собою Анна привезла новостворену сім’ю, інноваційні освітні методи та бажання започаткувати власну справу.

Родина оселилася на малій батьківщині Анни у Генічеську, де досі мешкають її батьки. Анна змогла придбати триповерховий котедж: перший і другий поверх обладнали для освітнього центру, а верхній поверх зайняла родина. «Я живу на роботі й працюю вдома», — жартує Анна три роки по тому. Нині у її центрі викладають мовні курси (англійську, китайську та іспанську) для понад сотні дітей. Цьогоріч семеро дітей розпочали повноцінне навчання у першому класі.

«Мене досі вважають тут «білою вороною», адже я розмовляю українською у переважно російськомовному середовищі. Крім того, я мотивую дітей відкривати нові горизонти. Допоки не з’явився наш центр, ніхто у Генічеську не чув про освітні програми обміну, зокрема про FLEX, що реалізується за сприяння уряду США. Цього року один із моїх учнів подався на цю програму і ми маємо дуже великі надії, що у нього все вдасться», — розповідає Анна.

Дорога до успіху була не завжди встелена трояндами. Анна визнає, що розпочинати власну справу в Україні — завдання не з легких, попри набутий у Китаї досвід та навички. У 2019 році Анна була однією з 260 трудових мігрантів, які взяли участь у пілотному проєкті МОМ, що надавав можливості інвестувати зароблені за кордоном гроші у власний бізнес в Україні.

За принципом «1+1» за кожен інвестований долар учасники отримували ще один як частину гранту для закупівлі обладнання. Завдяки цьому Анна придбала інтерактивну дошку, аби заохочувати дітей до навчання.

Анна визнає, що освіта в Україні потребує докорінної трансформації та попри позитивні зміни ще багато належить зробити, насамперед на регіональному та місцевому рівнях: «Аби виховати нове покоління, потрібно реформувати не лише освітню галузь, а й ментальність вчителів, а подекуди й батьків. Трудові мігранти, що працювали у сфері освіти за кордоном, зокрема, такі, як я, можуть зробити суттєвий внесок у цей процес, адже вони впевнені у своїх силах і здатні використовувати нестандартні методи навчання».

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ
Політика прозорості